Ідея звучить спокусливо: прибрати ціни — і всі отримають усе потрібне. Але в економіці ціна — це не тільки ярлик на полиці, а сигнал: що рідкісне, що цінне, куди спрямовувати працю й інвестиції. Якщо вимкнути цей сигнал, система починає буксувати.
Що станеться, якщо «все безкоштовно»
1. Дефіцит і черги. Попит злітає, а виробники не розуміють, скільки й чого робити. Ресурси витрачаються «всліпу» — з’являються талони, листи очікування, ручне розподілення.
2. Падає якість. Коли за продукт не змагаються якістю та сервісом, стимул «дотягувати» зникає. Замість конкуренції — «аби працювало».
3. Зупинка інновацій. Дослідження й ризикові проєкти фінансуються з прибутку. Якщо прибутку нема — залишається тільки держзамовлення, а воно повільне й обмежене.
4. Тіньові ринки. Справжній дефіцит народжує «сірі» послуги: платний пріоритет, «свої люди», неофіційні платежі.
5. Перевикористання ресурсів. Те, за що не платиш, легше марнувати — від електроенергії до медичних аналізів. Витрати покриваються податками, зростає фіскальний тиск.
6. Централізація та контроль. Щоб роздати «всім і по-чесному», доводиться розширювати бюрократію, вводити нормування й правила — гнучкості меншає.
Що працює краще, ніж «безкоштовно для всіх»
• Базовий гарантований рівень (освіта, невідкладна медицина, бібліотеки) + ринкові ціни на все понад базу.
• Прозорі субсидії/ваучери для тих, хто не дотягує, замість «нульової ціни» для всіх.
• Моделі freemium / open-source: безкоштовний доступ до базових знань і інструментів, а розширений функціонал — платний.
• Розумне ціноутворення (динамічні тарифи, плата за перевищення лімітів), щоб економити дефіцитні ресурси без заборон.
Що, на вашу думку, має бути безкоштовним за замовчуванням у сучасній Україні, а де без ціни система розвалиться? Поділіться прикладами з життя — згодні чи ні?
